ВРП не може перебирати на себе повноваження щодо встановлення окремих підстав для обмеження доступу до ЄДРСР

Вища рада правосуддя, серед повноважень якої є, зокрема, затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, під час ухвалення рішень про затвердження цього Порядку або внесення до нього змін не може перебирати на себе повноваження щодо встановлення окремих підстав, які законодавчо не передбачені, для обмеження доступу до ЄДРСР (на підставі мотивованої постанови слідчого або прокурора) навіть тоді, коли мета встановлення такої підстави – унеможливити отримання сторонніми особами інформації про досудове розслідування через повний доступ до ЄДРСР.

                Обмеження права вільного користування ЄДРСР з підстав, прямо не передбачених Законом України «Про доступ до судових рішень», допускається тільки на підставі рішення суду.

                На цьому акцентувала Велика Палата Верховного Суду у справі про оскарження рішення ВРП від 20 липня 2023 року № 742/0/15-23, яким Порядок ведення ЄДРСР було доповнено положенням про обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів цього Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора.

                Позивачі в цій справі, стверджуючи, що зазначеним рішенням суттєво обмежені права громадян (користувачів ЄДРСР) на доступ до судових рішень порівняно з регулюванням, установленим Законом України «Про доступ до судових рішень», звернулися з позовами до Касаційного адміністративного суду у складі ВС як суду першої інстанції. КАС ВС позовні вимоги задовольнив і визнав протиправним та нечинним оскаржуване рішення ВРП.

                Не погодившись із рішенням КАС ВС, ВРП і НАБУ звернулися з апеляційними скаргами до Великої Палати ВС.

ВП ВС зазначила, що право на доступ до судових рішень не є цілковитим (абсолютним), бо є окремі види інформації, які містяться (можуть міститися) в судових рішеннях, щодо яких може бути застосований обмежений (відтермінований) доступ або такий доступ може бути заборонений повністю.

                За Законом України «Про доступ до судових рішень», втручання в право кожного отримати публічну інформацію, зафіксовану в судових рішеннях, має відповідати конституційному принципу законності й переслідувати мету, задля досягнення якої застосовується таке обмеження, а сама мета повинна переважати над законним інтересом особи, яка бажає отримати доступ до судових рішень. Дотримання принципу законності в питанні обмеження доступу до публічної інформації означає, що такі обмеження не тільки мають бути встановлені законом, але й забороняють суб’єктам відносин у сфері доступу до судових рішень, одним з яких є ВРП, вдаватися прямо чи опосередковано (завуальовано) до запровадження нових обмежень.

                ВРП в аспекті окреслених спірних правовідносин не мала законних повноважень самостійно встановлювати підстави для обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів ЄДРСР на підставі мотивованої постанови слідчого та прокурора.

                Як зауважила Велика Палата ВС, у межах повноважень органу державної влади, на який покладений обов’язок затверджувати Порядок ведення ЄДРСР, ВРП має вказати закон, на підставі якого буде обмежений доступ до цього Реєстру, а не встановлювати, прописувати і затверджувати у своєму нормативно-правовому акті правила обмеження загального доступу до ЄДРСР, на що вона не мала й не може мати повноважень, оскільки такі обмеження встановлюються виключно законом.

Постанова ВП ВС від 15 лютого 2024 року ¬у справі № 990/164/23 (провадження № 11-196заі23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117340691.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.